Благодать, що пробуджує. Чарльз Свиндол

Легко повірити в благодать, зовсім інша справа - жити в благодаті.

Проповідники про неї проповідують. Вчителі вчать про неї. Богослови її аналізують. Потім ми про неї забуваємо.

Цей класичний бестселер, який видається вже понад 20 років, змусив прокинутися сотні тисяч читачів і відкрив для них невичерпні чудеса благодаті. Чудеса, про які християни пам'ятають розумом, але забули серцем. Чудеса, які змінять ваше життя і ваш підхід до нього. Чудеса, що являють різницю між похмурою релігією і близькими стосунками з Богом, який бажає дарувати нам усе і з радістю.

До цього видання включено також "Молитовний щоденник", що являє собою духовну подорож тривалістю в один місяць. Він допоможе вам досліджувати новознайдену свободу в Божій благодаті. Переживаючи у власному житті диво Божої безмежної благодаті, ви прокинетеся до усвідомлення нових шляхів до всього, що Бог бажає здійснити у вашому житті.

Чак Свіндол показує, що у своєму Посланні до Ефесян Павло пропонує нам правильні перспективи, коли пише: "Бо благодаттю врятовані ви вірою, і це не від вас, Божий дар, не від діл, щоб ніхто не хвалився" (Еф. 2:8, 9). Багато хто швидко приймає спасіння, що дається по благодаті, але як часто, запитує нас Свіндол, ми потрапляємо в пастку, вважаючи, що християнський спосіб життя повністю залежить від наших справ. І як часто ми міняємо свободу і природність життя по вірі на людські заборони і дозволи. Він стверджує, що ніщо інше так не пов'язує віру, як холодне невдоволення легалізму, що несе з собою критичний і засуджувальний дух.

Безліч разів від часу виходу цієї книги у світ Чака Свиндола зупиняли на вулиці зовсім незнайомі люди й розповідали йому історії про власне перетворення внаслідок благодаті, що пробуджує. Один такий випадок стався в аеропорту, коли до автора підійшла жінка і запитала, чи не він написав "найкращу книгу про благодать" (її слова). Потім вона розповіла, що ця книжка повністю змінила не тільки її саму, а й життя всіх членів її родини.

Чоловік цієї жінки був пастором винятково законницької церкви в деномінації, відомій своєю суворістю і духом осуду. Ба більше, він виріс і здобув освіту в цій задушливій, вимогливій і релігійній атмосфері. Нічого іншого він не знав. Відповідальні особи постійно пояснювали людям, які бажали догодити Богові, що саме потрібно для цього робити. Напруга наростала, особливо в родині пастора.
Цією системою "богослов'я справ", що підміняла благодатне й турботливе християнське вчення, була розчарована не тільки дружина пастора. Їхні діти-підлітки теж збунтувалися. 

Одним словом, чоловік цієї жінки, а разом із ним усі інші служителі церкви постійно виснажували й залякували парафіян. Жінка впала в депресію, не маючи надії на зміни і не бачачи жодного виходу. Саме тоді вона натрапила на "Благодать пробуджувальну", яку вона буквально "проковтнула за кілька днів", хоча ця книга не належала до тих, що схвалювала її деномінація.

Коли чоловік побачив, що до дружини повернулася радість та ентузіазм, він теж захотів прочитати цю книгу. Навіть не дочитавши її до кінця, він зрозумів, наскільки спотвореним і неправильним було його ставлення до віри. У нього вистачило мужності публічно, з кафедри, зізнатися в тих змінах, які вчинила в ньому благодать, що пробуджувала, тож він більше не міг проповідувати легалізм, лицемірство і безрадісну релігію, що були невід'ємною частиною їхньої церкви і деномінації. Він відмовився грати далі роль вбивці благодаті.

Його відставку зустріли з холодним нерозумінням, а недавні церковні друзі стали непримиренними ворогами цієї родини. Але колишній пастор, його дружина, а разом з ними діти-підлітки тепер знайшли радість і зцілення у своїх взаєминах один з одним (і з Господом), про існування яких раніше вони навіть не підозрювали.

Їхнє християнське життя, тепер засноване на благодаті, буквально перетворювало все навколо. Як каже Чак, ця жінка "випромінює радість, що заражає всіх навколо. Я рідко зустрічав людей, які так природно і так щедро виливають із себе любов і благодать Христа. У ній воістину пробудилася благодать!"

У Посланні до Римлян Павло пише, що оскільки ми, "за даною нам благодаттю, маємо різні обдарування" (Рим. 12:6), то маємо служити світові, який нас оточує, цими обдаруваннями. І справді, у кожного з нас є свої унікальні дари, і видавці цієї книжки сподіваються, що вона допоможе нам стати поколінням вірян, перетворених на образ Христа, що ходять сміливо у свободі віри, призначеної нам Господом. І тоді "Благодать, що пробуджує" стане не тільки книгою, гідною прочитання, а й життям, гідним того, щоб його прожити.